Село і зараз як на острові, тому жителів села називають жартома "японцями".
Околиці села омивають заплавні річки — Красна Лука, Подомірна, Хмелиця. Сільські
кутки — Вигін, Шлях, ГІісок, Подомірна. На схід від села урочища Горби, Хмелиця,
Горохов'є, Броди, Пасіки, Великі і Малі Ольшани. На південь — Ведмедик,
Осокорник. За Десною, де печище Старого села, — дуже давнє урочище Солов'ївка
(ліс і річка), річка Кобилка.
Свою назву Перемога хутір успадкував, напевне, від перемоги над зазимськими
куркулями в 1920 р. Щезли з карти недавні перемоги війни, а давня перемога над
українським селом збереглася V 1920 p., коли Зазим'я було спалене, частина його
жителів переселилися на нове місце, на землі за лісом. Першими переселенцями
були Радченко, Барбон, Яковенко. Зазим'я завжди мало недостатньо орної землі, і
ймовірно, що ці далекі від села піщані землі віками належали його жителям, чи не
з часів Солов'я. І це вікове межування збереглося аж до нашого часу. Влітку 1630
р. Петро Могила, взявши в облогу Зазим'я, зібрав хліб на зазимовських полях,
порубав у лісі бортні дерева. Десь тут був у ті ж часи і зазимовський скиток
монахів.