У посаді довкола гори місцеві жителі возили возами людські кості. Поховання були
сімейні, по 5—6 чоловік, дитячі й дорослі, без домовин, загорнуті в якісь
тканини. Це сліди якоїсь катастрофи, можливо середньовічного мору в
післятатарські часи, судячи з нетрадиційності поховання в середині культурного
шару. Чи то сліди якоїсь із татарських навал?
Із 1880 р. село стає волосним містечком з підпорядкуванням 12 сіл. У словнику
Брокгауза і Ефрона читаємо: "Семиполки — містечко Остерського повіту на
Києво-Петербурзькому шосе, поселення дотатарських часів. Є залишки високого
круглого валу і глибокого рову, а також водойми, викопаної татарами, які
приступом брали цей град. Жителів — 2733. Ярмарок — 6. Земська школа, сільська
бібліотека."