Новостворена слобода не успадкувала назви від давніх урочищ-поселень, а дістала
третю назву — Трибухов. Це не відповідає усталеним традиціям, хіба що існувало
ще й третє урочище — Требухов, від особистого імені Треба. Відоме й четверте
урочище-поселения — Вольниця.
Селились тут на монастирських землях, ставали монастирськими людьми.
Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим
промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в
урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними,
бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і
козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.