Виникли татарська версія і версія про особливу семиполківську вишивку: "сім
пілок" — сім візерунків. За іншою версією, в заплаві річечки Пилявки-ІІоловиці
можна нарахувати сім полів, підвищень- вододілів болотистої долини, на яких
розкинулось село. Це знову традиція числа сім, міста-поселення на семи горах
(Київ, Париж, Рим). Жителі деяких навколишніх сіл вимовляють нгізву села як
Симилілки.
Не всі плосківські землі належали церкві. Частина їх була у власності родини
київських сотників Гудимів-Левковичш, які ведуть початки свого дворянства з 1685
р. Засновник роду Петро Левкович мав у цих краях хутір Рудню Левківську.
Можливо, не Рудковий хутір, згадуваний у польській люстрації 1636 р. А вже в
1760 — 1762 pp. була у сотника Михайла Гудими у Плоскому винокурня, яка мала 6
котлів і давала 1200 відер горілки на рік.