До нас, на Броварщину

 
Напередодні революції село жило небагато, але селянські господарства мали рівномірні достатки. На один двір припадало по дві десятини землі. Найбільшим землевласником був місцевий священик Галаган. Він мав 70 десятин, але то були землі не особисті, а церковні. Землі не вистачало, і требухівці йшли в Таврію, до німців-колоністів на заробітки.



За переказом, усіх жінок і дітей татари вивели до ближнього лісу, до лісового озера і там різали дітей на очах у матерів, а щоб не було чути людських криків, били у великий барабан. Озеро з того часу і зветься Червивим. Чи то від пролитої крові — Червене, чи то від людських трупів — Червиве. У довготривалій обороні загинуло чоловіче населення, і тому татари помстилися, за своєю традицією, на жінках і дітях.