І сьогодні окрасою села та предметом гордості Світильного є древнє городище, яке
прекрасно збереглося в центрі села. Кількаметрові земляні вали, сліди древнього
рову, що заповнювався водою. Посеред городища стояла церква. Напевно, церква в
середині городища була ще одним внутрішнім укріпленням. Таку ж роль відігравала
й Десятинна церква в Києві. Городище мало одні красиві дубові ворота і криницю.
За своїми розмірами воно належить до найбільших давніх княжих городищ України —
складна інженерна споруда. Глину для міцності його валів возили з урочища
Постовитового. Поверх оборонного частоколу складали товсті колоди, які при
обороні скидали на осаджуючих. Стріляли з лучків і лили гарячий окріп. Але, крім
града-кремля, існувало ще й велике сіверське поселення в посаді зі своєю
системою укріплень, що йшла по лінії природніх озер і штучних ровів. Культурний
шар землі в посаді сягає двох метрів. Величезне сіверське поселення існувало тут
сотні років.
У вересні 1941 р. в хаті лісника залишили пораненого командира зведеного загону
моряків Дніпровської військової флотилії, того загону, який згадують і в
Світильному, і в Гоголеві, і в Русанові. Відомо, що командиром загону був майор
Добржинський, за свідченням місцевих жителів, родом із Кавказу. Ллє точно його
ім'я не встановлено. Безіменні останки з матроських могил з околиць Травня
переноховано в 1975 р. в братській могилі села Русанова.