У переказі, записаному від Євдокії Дідусь, розповідається: "Був землетрус і
наплив піску і мулу, який знищив город Чан. Після землетрусу жив в Києві король,
і держав в тюрмі 6 чоловік. А ключником був Треба, який і випустив їх. Забрались
вони в глухе місце, що лісом поросло, і там оселились. Коли король помер, то
забрали вони з Києва і свої сім'ї. До них стали прибувать люди і поставили
маленьку церкву. Прізвища гіершопоселенців були: Хромець, Шуляк, Кривенко,
Корнійко, Мельниченко, Дідусь і Треба. Найстарішим серед них був Дідусь".
Після падіння Виговського його землі переходять до Києво- Печерської лаври.
Мабуть, це були давні лаврські землі, можливо ще з княжих часів, бо не випадково
в давнину монахи судилися з княгинею Корецькою за-ці землі. Плосківські землі
належали і Фролівському монастирю. Плоске пов'язують з іменем матері Івана
Мазепи, яка мала високий духовний сан.