Та в останні роки село розбудувалося. Місцеве господарство працювало стабільно.
Цей прогрес пов'язують з іменем місцевого жителя і багатолітнього керівника
місцевого господарства Петра Волохи. Кажуть, що і місцеву церкву, збудовану ще в
1884 р. поміщиком Чорнечею, яка і сьогодні прикрашає центр села, збережено
завдяки цій людині. Багато керівників бачив наш район, броварські села, але в
пам'яті людей збереглися справи небагатьох із них. Час чекає на нових
подвижників.
Свою назву Перемога хутір успадкував, напевне, від перемоги над зазимськими
куркулями в 1920 р. Щезли з карти недавні перемоги війни, а давня перемога над
українським селом збереглася V 1920 p., коли Зазим'я було спалене, частина його
жителів переселилися на нове місце, на землі за лісом. Першими переселенцями
були Радченко, Барбон, Яковенко. Зазим'я завжди мало недостатньо орної землі, і
ймовірно, що ці далекі від села піщані землі віками належали його жителям, чи не
з часів Солов'я. І це вікове межування збереглося аж до нашого часу. Влітку 1630
р. Петро Могила, взявши в облогу Зазим'я, зібрав хліб на зазимовських полях,
порубав у лісі бортні дерева. Десь тут був у ті ж часи і зазимовський скиток
монахів.