Стратегічне будівництво першокласної трансєвропейської дороги від Балтики до
Чорного моря активізувалося після поразки Російської імперії в Кримській війні.
Будувалась дорога традиційно. Виймали чорний мул до глини, засипали сірою і
червоною глиною. На глину клали бутове каміння, а по боках дороги — дубові
плахи, щоб дорога не розсувалась. Дорогу, викладену бутовим камінням, місцеві
жителі назвали "гарбузовою". Завершили будувати дорогу в 1861 р. Коли будувалось
Санкт-Иетербурзьке шосе, серед грабарів був і димерчанин Скиба, який при
будівництві мав сторожку і в ній жив.
У околицях хутора привертає увагу Випіепська дорога, що пролягла давно в напрямі
Димерки, на Старий шлях, повз озерце Л узки. Випіепська дорога — залишок
древньої дороги, що йшла* по вершинах, підвищених місцях від київських переправ.
Можливо, це історичний напрям Басанської дороги, Бакаївського шляху. Серед інших
топонімів — Половкове озеро, Зайцева долина, Кумині долини, Дюлюрків ліс.