Мабуть, 1508 р. — час поселення в урочищі Іваничі. Зараз такого топоніма на
території села вже немає, зате збереглися схожі з ним місцеві прізвища Іваненко,
Іваницький. Після розорення Києва татарами Менглі-Гірея в 1482 р. литовці звезли
до Києва на відбудову замку до 20 тисяч людей. Очевидно, це й був час ключника
Треби. Серед втікачів і Іван, засновник Іваничів, і Сергій Глуховс.ький, і
ключник Треба. Втікачі могли бути родом із-за Дніпра, з білоруських земель.
Форма назви села Іваничі схожа на задніпровську традицію (Літковичі). Ще й
донині село Требухів виділяється специфічним своїм діалектом: "кунь", "вул",
"пул"… — це ознаки поліського північноукраїнського діалекту.
Требухів має давні і сильні традиції — язичницькі, церковні, освітні. Ще недавно
селяни Требухова святкували якесь язичницьке свято Праву середу, ходили до лісу
і робили з березових гілок снопик. Права середа — це Рахманський Великдень, коли
шкаралупу яєць пускають за водою і вона допливає до людей-рахманів, які живуть
за морем. У селі за давнім звичаєм під Новий рік водили традиційну козу.