Напередодні революції село жило небагато, але селянські господарства мали
рівномірні достатки. На один двір припадало по дві десятини землі. Найбільшим
землевласником був місцевий священик Галаган. Він мав 70 десятин, але то були
землі не особисті, а церковні. Землі не вистачало, і требухівці йшли в Таврію,
до німців-колоністів на заробітки.
Перша письмова згадка про Світильне відома від 1362 р. Коли всі землі від Десни
до Трубежа, від Рожнів до Світильного переходять у- власність князя Юрія
Івановича Половця.1 Після татарської навали не пройшло і ста років, як Світильне
піднялося з руїн. Місцеве населення врятувалося в трубізьких болотах і лісах.