Навіть населення Києва після тієї повені зменшилося з 50 тис. чоловік (1845 р.)
до 42 тис. чоловік: (1850 р.). Та село все ж відродилося і перед революцією
налічу?,ало майже 200 дворів. 'Ганські мали володіння і в Жердові. Саме туди
найчастіше переселялись жителі Свиноїд. Цей процес відбувався і в радянські
часи, коли на суходіл, у жердівську комуну переселилося багато свиноїдців.
Мабуть, 1508 р. — час поселення в урочищі Іваничі. Зараз такого топоніма на
території села вже немає, зате збереглися схожі з ним місцеві прізвища Іваненко,
Іваницький. Після розорення Києва татарами Менглі-Гірея в 1482 р. литовці звезли
до Києва на відбудову замку до 20 тисяч людей. Очевидно, це й був час ключника
Треби. Серед втікачів і Іван, засновник Іваничів, і Сергій Глуховс.ький, і
ключник Треба. Втікачі могли бути родом із-за Дніпра, з білоруських земель.
Форма назви села Іваничі схожа на задніпровську традицію (Літковичі). Ще й
донині село Требухів виділяється специфічним своїм діалектом: "кунь", "вул",
"пул"… — це ознаки поліського північноукраїнського діалекту.