Цим же шляхом везли труну з тілом Кобзаря в 1861 р. Переказ про це записав
Микола Барбон від жителів Зазим'я, предки яких бачили цю процесію, працюючи па
зазимовських полях.
Свою назву Перемога хутір успадкував, напевне, від перемоги над зазимськими
куркулями в 1920 р. Щезли з карти недавні перемоги війни, а давня перемога над
українським селом збереглася V 1920 p., коли Зазим'я було спалене, частина його
жителів переселилися на нове місце, на землі за лісом. Першими переселенцями
були Радченко, Барбон, Яковенко. Зазим'я завжди мало недостатньо орної землі, і
ймовірно, що ці далекі від села піщані землі віками належали його жителям, чи не
з часів Солов'я. І це вікове межування збереглося аж до нашого часу. Влітку 1630
р. Петро Могила, взявши в облогу Зазим'я, зібрав хліб на зазимовських полях,
порубав у лісі бортні дерева. Десь тут був у ті ж часи і зазимовський скиток
монахів.