Селились тут на монастирських землях, ставали монастирськими людьми.
Монастирські люди займалися, як і скрізь у ті часи в нашому краї, лісовим
промислом. Назва сільського кутка Дьогтярина є свідченням про цей промисел в
урочищі, де росли березові ліси. Монастирські промисли були тут досить значними,
бо Требухів стає одним із найбільших сіл. До монастирських людей підселяються і
козаки з хутора бориспільського сотника. Село стає монастирсько-козацьким.
За іншим переказом, тут був церковний град Чан. Ця гіпотеза про церковне
поселення в Градчанах-Горочанах ставить село в один ряд із сусідніми
монастирськими поселеннями часів Київської Русі — Красилівкою, Броварями. Можна
здогадуватися, що це було володіння Михайлівського золотоверхого монастиря,
який у післятатарські часи повернув собі свої колишні володіння.