Біля Любима і Великого Дугу

Біля Любима і Великого Дугу

Першим жителем Соболівки народний переказ називає рибалку Соболя, який оселився на березі річки Любич, у заплаві Десни.

Броварщина — давній рибаль­ський край. Колись тут було море риби, а зараз уже немає. Соболівські околиці були багаті на рибні озера і річки. Ще в 1831 р. О. Шафонський писав, що Дніпро і Десна за рибними запасами не поступаються Волзі й Уралу, "а навесні й осетра доволі!"¹ Час, коли жив легендарний Соболь, точно встановити неможливо, але це ім'я свідчить про його с.іверське походження. Соболь — досить поширена в районі власна назва — дід Соболь з Пухівки, гоголівський сотник Соболь, урочище Соболева гора, димерська вулиця Соболівка. Серед Київських жителів 20-х рр. 17 ст. згадується Спиридон Соболь — слуга митрополита Петра Могили, відомий друкар Печерс.ької лаври. У ті часи Соболівка належала до лаврських земель.²

Рід Соболівс.ьких — козацька старшина, сотники гоголівські, дворяни калитянські — досить поширений. Це автохтонний, козацький, без польських коренів рід, що засвідчує його походження від вихідців із Соболівки. Як і у випадку з Бориспільцем-Зозулею, козака-язичника Вороб'я при хрещенні було названо Соболівським.

Перепис 1666 р. називає в Соболівці двір Кирила Рибченка. Це підтверджує рибальську версію походження села. У польських люстраціях Соболівка не згадується. У судових документах 1624 р. є згадка про Соболеву Руду, але ідентифікація цієї назви неоднозначна. Та вже за російським переписом 1666 р. Соболівка числиться як середнє поселення того часу. До сплати податку тут було записано 5 дворів. Той же Кирилко Рибченко та його підсусідки — Єрмечко Степанов, Васько Сремеїв, Філонко Філков, Васько Савин Москаленко, Степан Омелянов — син Воробенко. З цього видно, що соболівський рід Воробей веде свій родовід номінально від 1666 р. Безперечно, витоки Соболівки давніші за 1666 р., і логічно, що Соболівка має бути ровесницею Літок, Літочок.

Якби то була тільки дизентерія! На висоту руки на деревах у селі не залишилось жодного листочка! Розсекречені й оприлюднені документи переконливо свідчать, що голод було організовано штучно. Та комуністи і зараз не хочуть читати такі документи, вірять самі своїй брехні. Скільки ж можна?!

У голодомор загинуло 86 соболівців. Це слабші. Решта пухли, голодували, але вижили. Та той страшний голод залишив слід на все їхнє життя. Під час війни загинуло ще 38 жителів Соболівки. За 11 років першої і другої світової та громадянської воєн село втратило менше своїх людей, ніж за 5 голодних місяців 1933 р. Село стало хутором. Голодомор був страшніший за найстрашнішу війну. Соболівка — поки що єдине село району, де з ініціативи місцевих жителів встановлено, пам'ятник невинним жертвам штучного голодомору. Велика заслуга в цьому Василя Онопрієнка.

Соболівка знаходиться на березі швидкої річки Любич. Вона більша за Трубіж, але не самостійна. З Десни річка витікає і в Десну впадає. Її довжина 18 км. По своїй течії має кілька назв: Любич, Ровок, Чичин, Рать, Сліпець, Річка. Очевидно, виникла вона в історичні часи, і кожна її окрема частина зберегла свої давні назви. Назву Любич дали їй вихідці з княжого міста Любич, які оселилися тут у часи Володимира Святого.

У Любич впадають і дві невеликі річечки: Соболівський і Літочківський Бродці. Велика Десна і Любич утворюють найбільший на Десні острів — Великий Луг (як на Запорожжі!). На острові численні рибні озера і урочища: Хлівче, Вівче, Марків Луг, Стара Десна, Хресті, Полой, Чичинець, Чортория, Старуха- Утянка, Леськів Вир, Хрестище, Приворот, Домаха, Куликові Кружки.

Сільські урочища — Рожок, Острів, Шиляга, Грибівка, Дубове. Сільські кутки — Село, Вороб'ячий куток, Куток.

Є версія, згідно з якою давні назви Великий Луг, Кодачок (урочище в Погребах), Січ (поселення на острові Осіч-Осещина, що згадується 15(>3 р.), Кучугури (перелітні піски в межиріччі

Дніпра-Десна) були занесені на Запоріжжя з Подесення першими козаками Євстафія Дашкевича.

Навіть спосіб утворення слова Запоріжжя (за порогами) характерний для багатьох місцевих топонімічних назв: Закодачок, Зараттє, Загоїще, Загуловин, Заворичі, Зазим'я і т.ін. І все це не випадково, все має зв'язок у цьому світі.

Місцеві жителі називають Оврут Урутом, Боровицю – Червоним лісом. Той же Оврут називають старою кручею Дніпра, а не Десни, підтверджуючи легендарну версію Геродотового моря.

У Соболівці тепер майже немає малих дітей. Пішли з села молоді люди, здатні на кохання, продовження роду. Споконвіків це романтичне почуття бриніло в повітрі над чарівною річкою любові Любичем. Тепер немає в Соболівці красивих деснянських дівчат, вони поїхали до великих міст. Не чує вже швидка Любич палких освідчень у коханні, не вигойдує на своїх хвилях білоголових і чорнявих соболівс.ьких дітей. Та люблять її відданою любов'ю соболівці — люди, яким судилося тут народитись, жити, бути нещасними і щасливими, звідси відійти в інші світи…