Парня

Парня

Парня — найдавніший хутір Бровар­ського району. Засновниками Парні були жителі Семиполок.

У купчій від 1683 р. значиться, що жителі Семиполок Федір Лошаченко та Роман Степаненко за 300 злотих продали київському полковнику Карповичу два водяних млини, що стояли на річці ГІарня в лісі під Соболівкою, з хатами і городами.¹

З цього документа видно, що на початку останньої чверті 17 ст. на місці нинішньої Парні вже було поселення з хатами і водяними млинами, за які й було заплачено значну як на той час суму.

Назву поселення пояснюють так: тут, у лісі, місцеві жителі парили і гнули дерев'яні обіддя для коліс. У Парні був давній деревний літківський ремісничий цех.

Але таке пояснення не можна вважати достовірним, оскільки вже в середні віки відомий стійкий гідронім ГІарня, і свою назву хутір, безперечно, одержав від назви однойменної річки. А закріплення стійкої назви за водними об'єктами, в даному разі за річкою, процес не одного століття. Тим більше, що згадувана купча свідчить про розвиток тут городництва та млинарства.

Ще один документ, датований 1696 р., засвідчує подальші зміни в назві хутора: "В ключі Ос.терськім, дачах Літківських, які відділяють містечко Літки від Крехаєва, лежать три села — Леткі, Карпоки, Соболівка".² Очевидно, хутір на річці Парня дістав назву Карпоки — за іменем свого власника Карповича.

Універсал гетьмана Івана Мазепи 1690 р. згадує Парню серед Литовської пущі. ГІарня якимось чином пов'язана з близьким городовищем Крем, У давнину тут велися складні трудомісткі роботи, пов'язані з ремеслами, і це залишило відповідний слід у назвах місцевих урочищ: ІІарня, Гаряче, Будки.

І якщо справді тут було приручено дикого коня, зображення якого є на гербі городовища Крем, то чому не припустити, що саме тут, а не в древніх степах України, як стверджують деякі археологи, винайдено перше колесо? Адже це могло статися там, де, крім усього, є необхідна сировинна база.

За матеріалами ревізії 1784 р., на хуторі жили 11 чоловік.³ У 1858 р. на хуторі було 5 дворів і проживало при болоті Оврут 30 душ населення. Це й була стара Парня.'¹

Близько 1753 р. Парня, Соболівка, Семиполки стають власністю полковника Дарагана — чоловіка сестри гетьмана Кирила Розумовського Віри.'

Того ж 1753 р. згадується "урочище Парня, там же село Редня". Під 1785 р. згадку про Парню знаходимо в судових документах у справі про наїзд кріпосних людей генерал-поручика Дарагана на монастирський ліс під Парнею в урочищі Печище.

У 1897 р. в Парні було 12 хат, 66 жителів.⁽' Перед революцією навколишні землі належали поміщику-єврею Дишварцеву.

У 1919 р. тут постає комуна, до якої ввійшло 10 з 18 дворів.

Перед війною всіх жителів переселили в Нову Парню.

Парня стояла в лісах Літківської пущі. Лісами були оточені урочища Довгий Острів, Буднє, Гаряче, Буйнецьке. Останнє з перелічених урочищ дістало назву від прізвища підданого Дарагана Буйнецького, який брав участь у наїзді на монастирські ліси в 1785 р.

Як і в інших селах Подесення, серед жителів тут ходять перекази про давнє море, а на дні колодязів знаходять очерет, мул, пливуни.

У радянські часи певний період Парня і Соболівка належали до одного колгоспу "Ударник".

Останнім переписом 1989 р. ГІарня не виділена як окремий населений пункт. Але вона є і буде, доки тут житимуть і працюватимуть люди.